lejla

В цьому суспільстві не прийнято відкрито озвучувати про проблеми, які виникають в сім'ях. Якби про проблеми відкрито говорилось, якби була фахова підтримка, було б простіше знайти рішення.
Остання психологиня задавала мені питання: а що це означає для вас, коли ви вперше стикнулись з такою ситуацією, коли я шукала холодне, практичне та раціональне рішення - як поступити найкраще. Та мені пофіг, що було чи не було в минулому. Я шукаю рішення. Крапка.
Зараз я в пошуку найкращого рішення для себе. І для дитини, за яку відповідаю. І не знаходжу його.
Відчуття перебування у в'язкій субстанції. Всі нюанси - як молекули тої субстанції, які обмежують. І не дають бачити всю ситуацію, в цілому, холодно та раціонально.
Відчуваю себе гівном, що дозволила привести сина в це все.
І, якщо, у всьому іншому, моє слово діє, як мачете, як вогонь, яке змінює все. То зараз - я в'язну у прагненні інших, які задіяні до цієї ситуації, підмініти поняття та створити марення, які не об'єктивні, не відповідають фактам.
Так, я побачила - з чим маю справу. Але, коли побачила, то розплакалась. Так як, привела у це все сина.
Повторюсь, я звикла до того, що простір навколо мене плавиться і обставини змінюються так, як потрібно мені.
Але, не в цьому випадку.
Минулими вихідними ми їздили до батьків чоловіка. Від яких я максимально дистанціювалася. І з якими спробувала налагодити родинні зв'язки, тому що син того потребує. А стикнулась (бінго) з тим, від чого відмежувалась ще років десять тому.
Я зустрічала різних людей на своєму шляху. І з переважною більшістю тих, з ким мала конфлікти на перших етапах взаємодії, потім , після того, як бачили - хто є ким, взаємодіяли продуктивно і по суті. Або вони уходили, не завдавши шкоди.
Але. Не в цьому випадку. Тими вихідними, я повернулась в той же контекст, від якого і відмежувалась.
- Дуже зручно бути гарним сином для своїх батьків психопатів (я рідко так однозначна у висновках), а потім - прагнути, щоб між нами було все, як до цієї поїздки.
- Вони ще не звикли до дитини.
- Ти - причина того, що я і дитина попали в цю ситуацію. Ти мав розставити пріоритети і кордони.

Уйти - виховувати ненормотипову дитину одній. Ненормотипову дитину, яка вважала, що його всі люблять. І мама, і тато, і бабусі, і дідусі. Всі, всі, всі.
Залишитись - мати справу з психопатами і маніпуляторами в обличчі батьків чоловіка. Мати справу з їхнім роздратуванням, обезцінюванням мене. І відсутністю прагнення чоловіка розставити кордони і пріоритети. Гарний батько тут, і моральний євнух - там.

- Ми ще поїдемо до бабусі і дідуся?
- Любий, ні.
- Чому?

Не в моїй натурі налаштовувати будь-кого проти інших людей. І, я не знаю, що йому відповісти на це питання.

Після двох днів роздратування з їхньої сторони в мій бік і в бік сина:
- Таня, не потрібно так різко реагувати
- Ми всі тут дорослі люди. Я не приїхала до вас ссоритись.
пауза
- Таня ми тебе прийняли. І в нашої сім'ї є правила.
- Так, все.
Виходжу з кімнати.

Я припустилась помилки. Потрібно було і далі тримати дистанцію. З іншої сторони - я побачила, яким є мій чоловік. Те, що, піди я 12 років тому іншим шляхом, я б не була мамою цього хлопчика, ніскільки не заспокоює. Він міг би попасти в іншу сім'ю. Де є всебічна підтримка та прийняття. Син потребує прийняття.

- Твої батьки ведуть себе, як психопати. Ти - як гарний син своїх батьків. А гівном себе відчуваю я. В той час, як це все може нашкодити цій дитині.

Дорослішати.

З Фейсбук:

"Українські жінки - то не про Єву. То, скоріше - про Ліліт."

:-)

І сама усвідомила, і у інших читала: складні ситуації даються нам для того, щоб зрозуміти власну цінність і також те, що я, як особистість, здатна цю - складну ситуацію подолати.
Не хочу описувати подробно що і як, але ці вихідні показали - суть певних взаємовідносин та моє ставлення до всього того. І єдине, що можу зробити - продовжувати бути собою, будучи готовою вирішувати складні питання, які з'являться як наслідок неприйняття того, з чим маю справу.

Самоповага. Власний шлях.

Сьогодні - "Одеське чорне" Колоніст.

І виспатись би. Колись.

- Я не витягую (сама собі і трохи чоловікові).
І сама ж собі:
- Далі фігач. Ніхто не прийде і не зробить твоє життя таким,як того прагнеш.

На тому ниття і закінчилось

Син дорослішає.Кіт оре щоночі. Я не висипаюсь (не через кота)і кожного разу здається, що вже на межі власних сил, в потім - а, ні, ще є. Далі.

Життя триває.

У сина порушення прив'язаності із всіма витікаючими наслідками і я досі не знаю, що з цим робити.
Люблю-не люблю, може обійняти незнайому людину, коли забираю його із приватного садочка, біжить, куди йому заманеться.
У вересні він більше не зможе ходити туди, де він був попередні півтора роки - там групи для дітей меншого віку, а з державного садочка - з його натурою, може і збіжати.
Плюс інші нюанси.
Є альтернатива, але вона так собі - півтори години перебування замість чотирьох, а я працюю.
Питання, на які досі не маю відповідей.

Купила дещо з речей красиве, смаколики.

- До обстрілу готова.

Так собі, звісно, контекст для сарказма та вже як є.

Скачала Флюгер і підписалась на ТГ-канал, в якому хлопець детально розписує що і як по небу.
Ілюзія контролю, бо, як показав досвід минулих неспокійних ночей, я з квартири - ні ногою. І не прагну узнати чи зміню свою поведінку, якщо тут стане нестерпно гаряче.

Або я ще не знайшла свого психолога, або фахівці в області психології не здатні до індивідуального підходу, а значить і для мене сесії з ними не мають сенсу.
Направляти розмову про прощення з тою, кому це, взагалі, не властиво, так собі рішення.
З іншої сторони, відповіді на свої питання я отримала. Не так, як того прагнула. Та певні відповіді я для себе сформулювала.
І все на тому.

В цьому контексті згадались скрипти в продажах. Дійсно фахівці закривають потреби клієнта. І фахівців такого рівня я зустрічала раз чи два. Початківці - працюють по загальному скрипту. І багато хто із сейлзів на цьому рівні і залишаються.

Чи зустріну я колись психотерапевта такого рівня - відкрите питання. Як сейлз в минулому і як, хм, людина, яка має психологічну освіту, уявляю, як би це могло бути.

Я була б гарним психотерапевтом, якби не була так сфокусована на собі.

Тому наразі і розумію, чому є ті, кому співпраця з психологом (психотерапевтом) не допомогла вирішити їх питання. Кожна особистість та кожна ситуація складніша за весь об'єм знань будь-якого підходу в психотерапії. Плюс - складова минулого досвіду, який, в тому числі, формує з кожного особистість. Плюс ще з десяток факторів, переліковувати які - це загрузнути в деталях.

Точечно - так, робота з фахівцем з психології, в принципі, може допомогти. Щоб допомогти глобально, потрібно бути фахівцем, досвід і знання якого глибше за досвід будь-якої пересічної і непересічної людини.

Я, яка шукає відповідей на свої глобальні питання, такого фахівця ще не знайшла.

Дуже схоже на мої останні сесії з психологом.