(no subject)
Jul. 14th, 2025 10:33 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
lejlaВ цьому суспільстві не прийнято відкрито озвучувати про проблеми, які виникають в сім'ях. Якби про проблеми відкрито говорилось, якби була фахова підтримка, було б простіше знайти рішення.
Остання психологиня задавала мені питання: а що це означає для вас, коли ви вперше стикнулись з такою ситуацією, коли я шукала холодне, практичне та раціональне рішення - як поступити найкраще. Та мені пофіг, що було чи не було в минулому. Я шукаю рішення. Крапка.
Зараз я в пошуку найкращого рішення для себе. І для дитини, за яку відповідаю. І не знаходжу його.
Відчуття перебування у в'язкій субстанції. Всі нюанси - як молекули тої субстанції, які обмежують. І не дають бачити всю ситуацію, в цілому, холодно та раціонально.
Відчуваю себе гівном, що дозволила привести сина в це все.
І, якщо, у всьому іншому, моє слово діє, як мачете, як вогонь, яке змінює все. То зараз - я в'язну у прагненні інших, які задіяні до цієї ситуації, підмініти поняття та створити марення, які не об'єктивні, не відповідають фактам.
Так, я побачила - з чим маю справу. Але, коли побачила, то розплакалась. Так як, привела у це все сина.
Повторюсь, я звикла до того, що простір навколо мене плавиться і обставини змінюються так, як потрібно мені.
Але, не в цьому випадку.
Минулими вихідними ми їздили до батьків чоловіка. Від яких я максимально дистанціювалася. І з якими спробувала налагодити родинні зв'язки, тому що син того потребує. А стикнулась (бінго) з тим, від чого відмежувалась ще років десять тому.
Я зустрічала різних людей на своєму шляху. І з переважною більшістю тих, з ким мала конфлікти на перших етапах взаємодії, потім , після того, як бачили - хто є ким, взаємодіяли продуктивно і по суті. Або вони уходили, не завдавши шкоди.
Але. Не в цьому випадку. Тими вихідними, я повернулась в той же контекст, від якого і відмежувалась.
- Дуже зручно бути гарним сином для своїх батьків психопатів (я рідко так однозначна у висновках), а потім - прагнути, щоб між нами було все, як до цієї поїздки.
- Вони ще не звикли до дитини.
- Ти - причина того, що я і дитина попали в цю ситуацію. Ти мав розставити пріоритети і кордони.
Уйти - виховувати ненормотипову дитину одній. Ненормотипову дитину, яка вважала, що його всі люблять. І мама, і тато, і бабусі, і дідусі. Всі, всі, всі.
Залишитись - мати справу з психопатами і маніпуляторами в обличчі батьків чоловіка. Мати справу з їхнім роздратуванням, обезцінюванням мене. І відсутністю прагнення чоловіка розставити кордони і пріоритети. Гарний батько тут, і моральний євнух - там.
- Ми ще поїдемо до бабусі і дідуся?
- Любий, ні.
- Чому?
Не в моїй натурі налаштовувати будь-кого проти інших людей. І, я не знаю, що йому відповісти на це питання.
Після двох днів роздратування з їхньої сторони в мій бік і в бік сина:
- Таня, не потрібно так різко реагувати
- Ми всі тут дорослі люди. Я не приїхала до вас ссоритись.
пауза
- Таня ми тебе прийняли. І в нашої сім'ї є правила.
- Так, все.
Виходжу з кімнати.
Я припустилась помилки. Потрібно було і далі тримати дистанцію. З іншої сторони - я побачила, яким є мій чоловік. Те, що, піди я 12 років тому іншим шляхом, я б не була мамою цього хлопчика, ніскільки не заспокоює. Він міг би попасти в іншу сім'ю. Де є всебічна підтримка та прийняття. Син потребує прийняття.
- Твої батьки ведуть себе, як психопати. Ти - як гарний син своїх батьків. А гівном себе відчуваю я. В той час, як це все може нашкодити цій дитині.
Дорослішати.
Остання психологиня задавала мені питання: а що це означає для вас, коли ви вперше стикнулись з такою ситуацією, коли я шукала холодне, практичне та раціональне рішення - як поступити найкраще. Та мені пофіг, що було чи не було в минулому. Я шукаю рішення. Крапка.
Зараз я в пошуку найкращого рішення для себе. І для дитини, за яку відповідаю. І не знаходжу його.
Відчуття перебування у в'язкій субстанції. Всі нюанси - як молекули тої субстанції, які обмежують. І не дають бачити всю ситуацію, в цілому, холодно та раціонально.
Відчуваю себе гівном, що дозволила привести сина в це все.
І, якщо, у всьому іншому, моє слово діє, як мачете, як вогонь, яке змінює все. То зараз - я в'язну у прагненні інших, які задіяні до цієї ситуації, підмініти поняття та створити марення, які не об'єктивні, не відповідають фактам.
Так, я побачила - з чим маю справу. Але, коли побачила, то розплакалась. Так як, привела у це все сина.
Повторюсь, я звикла до того, що простір навколо мене плавиться і обставини змінюються так, як потрібно мені.
Але, не в цьому випадку.
Минулими вихідними ми їздили до батьків чоловіка. Від яких я максимально дистанціювалася. І з якими спробувала налагодити родинні зв'язки, тому що син того потребує. А стикнулась (бінго) з тим, від чого відмежувалась ще років десять тому.
Я зустрічала різних людей на своєму шляху. І з переважною більшістю тих, з ким мала конфлікти на перших етапах взаємодії, потім , після того, як бачили - хто є ким, взаємодіяли продуктивно і по суті. Або вони уходили, не завдавши шкоди.
Але. Не в цьому випадку. Тими вихідними, я повернулась в той же контекст, від якого і відмежувалась.
- Дуже зручно бути гарним сином для своїх батьків психопатів (я рідко так однозначна у висновках), а потім - прагнути, щоб між нами було все, як до цієї поїздки.
- Вони ще не звикли до дитини.
- Ти - причина того, що я і дитина попали в цю ситуацію. Ти мав розставити пріоритети і кордони.
Уйти - виховувати ненормотипову дитину одній. Ненормотипову дитину, яка вважала, що його всі люблять. І мама, і тато, і бабусі, і дідусі. Всі, всі, всі.
Залишитись - мати справу з психопатами і маніпуляторами в обличчі батьків чоловіка. Мати справу з їхнім роздратуванням, обезцінюванням мене. І відсутністю прагнення чоловіка розставити кордони і пріоритети. Гарний батько тут, і моральний євнух - там.
- Ми ще поїдемо до бабусі і дідуся?
- Любий, ні.
- Чому?
Не в моїй натурі налаштовувати будь-кого проти інших людей. І, я не знаю, що йому відповісти на це питання.
Після двох днів роздратування з їхньої сторони в мій бік і в бік сина:
- Таня, не потрібно так різко реагувати
- Ми всі тут дорослі люди. Я не приїхала до вас ссоритись.
пауза
- Таня ми тебе прийняли. І в нашої сім'ї є правила.
- Так, все.
Виходжу з кімнати.
Я припустилась помилки. Потрібно було і далі тримати дистанцію. З іншої сторони - я побачила, яким є мій чоловік. Те, що, піди я 12 років тому іншим шляхом, я б не була мамою цього хлопчика, ніскільки не заспокоює. Він міг би попасти в іншу сім'ю. Де є всебічна підтримка та прийняття. Син потребує прийняття.
- Твої батьки ведуть себе, як психопати. Ти - як гарний син своїх батьків. А гівном себе відчуваю я. В той час, як це все може нашкодити цій дитині.
Дорослішати.
