(no subject)

[lejla]

 Роботу запропонували.
На всі сто по мені. Офігенно цікаву, в якій потрібно застосовувати аналітичні здібності, враховувати до фіга факторів плюс фактор хаосу плюс відповідальність.
Два тижні як працюю. Але. Дитину я в державний садок не віддам. Це аксіома. А, враховуючи скільки вільного часу маю в залишку, цю роботу об'єктивно не тяну. Не встигаю.
Цю ніч спала дві години. До того вісім, до того три, в ще до того чотири. Ще тримаюсь. Але _на завтра_ потрібно зробити роботу, на яку об'єктивно потрібен тиждень. Реальність. 

Так, я маю і інші альтернативи, в яких є інша зайнятість. Теж цікава, і в якій немає такого навантаження. Але це мене не заспокоює. Амбіції.

Comments

[lejla]

Я ще місяць тому не думала, і не планувала нічого подібного. Потягнуло.) Такі моменти називаю долею. А як буде далі - час покаже навіщо в'язалась в це все.

Робота капець як подобається, але дитина однозначно в пріоритеті.)

[skysnail]

:)

[igrdk]

а може варто знайти приватний садочок чи гарну няню, навіть, якщо віддавати за це зараз усе, що заробите? за кілька років дитина виросте, а з чим залишитесь Ви?..

[lejla]

З собою, сім'єю і дитиною.)

[igrdk]

ми тиж раніше думали, що якщо в дитину __всю__ душу вкладати, то щось гарне виросте...
а вона зараз тільки "сидить на шиї", сварить та повчає батьків :(
і я вже не певен, чи я в своєму розумі, чи "в Мері-Еніному"