(no subject)

[lejla]

 Роботу запропонували.
На всі сто по мені. Офігенно цікаву, в якій потрібно застосовувати аналітичні здібності, враховувати до фіга факторів плюс фактор хаосу плюс відповідальність.
Два тижні як працюю. Але. Дитину я в державний садок не віддам. Це аксіома. А, враховуючи скільки вільного часу маю в залишку, цю роботу об'єктивно не тяну. Не встигаю.
Цю ніч спала дві години. До того вісім, до того три, в ще до того чотири. Ще тримаюсь. Але _на завтра_ потрібно зробити роботу, на яку об'єктивно потрібен тиждень. Реальність. 

Так, я маю і інші альтернативи, в яких є інша зайнятість. Теж цікава, і в якій немає такого навантаження. Але це мене не заспокоює. Амбіції.

Comments

[skysnail]

Цікава робота - річ дуже хороша і важлива. Але дитина - це цілий світ поруч. Шкода, але якщо не вийде сумістити.

[lejla]

Я ще місяць тому не думала, і не планувала нічого подібного. Потягнуло.) Такі моменти називаю долею. А як буде далі - час покаже навіщо в'язалась в це все.

Робота капець як подобається, але дитина однозначно в пріоритеті.)

[skysnail]

:)

[igrdk]

а може варто знайти приватний садочок чи гарну няню, навіть, якщо віддавати за це зараз усе, що заробите? за кілька років дитина виросте, а з чим залишитесь Ви?..

[lejla]

З собою, сім'єю і дитиною.)

[igrdk]

ми тиж раніше думали, що якщо в дитину __всю__ душу вкладати, то щось гарне виросте...
а вона зараз тільки "сидить на шиї", сварить та повчає батьків :(
і я вже не певен, чи я в своєму розумі, чи "в Мері-Еніному"

[ratomira]

У мене син з 2 з половиною років ходив в державний, але гарний садочок з басейном, англійською та іншими розвивашками. Дуже задоволена садочком. Бо й могла працювати. Й син виріс компанійською дитиною: перевела в іншу школу, вже через місяць у нього купа нових друзів та подруг у класі.

З іншого боку, коли в мене з'явилася дитина, постійно були якісь пропозиції нових місць роботи з більшою зарплатнею та більшим навантаженням, які я відхиляла, бо це б довелося або через все місто їхати, або постійно затримуватися на роботі, тобто зовсім закинути дитину. Й зараз думаю, що добре, що не прийняла ті пропозиції. Бо потім то коронавірус, хтось збанкрутів, то війна, кудись ракета прилетіла. Ось зараз русня вже наступає на Покровськ, а потім піде й на моє місто. Тобто коли в будь-який момент через русню можна втратити все, що заробила, та жалкувати, що ти стільки вкалувала на роботі, навіть дитини не бачила, але це все пішло в одну мить. Я до того, що нематеріальні цінності, в тому числі спілкування з дитиною, спільні спогади, спільні пригоди, важливі за гроші.

[lejla]

Правильно пишите. Жодні гроші, якщо робота потребує не просто стандартного графіку роботи плюс час на дорогу, не компенсує дитині потребу в матері.
Стосовно державного садка: наш син не нормотиповий, на пів дня ходить в приватний садок плюс багато іншої підтримки. І ми бачимо результат. Зміни разючі. І, власне, у мене є для роботи час в ці чотири години в день і з десятої вечора до ночі, скільки можу працювати. Я так довго не протримаюсь.) А дитині потрібна мати.
Складний, насправді, для мене вибір, але його потрібно зробити.

А, і стосовно фактору війни. Там підприємство підвищеної небезпеки.Зі всіма можливими наслідками.