(no subject)

[lejla]

Наскільки мої батьки не признавали і не приймають мене, такою, як є, настільки мені цікаво пізнавати сина. Приймати його особистість.

Вчора посеред звичайної, повсякденної розмови сказала синові, що ми не його біологічні батьки. Він напружився. Після слів, що ми ті батьки, які любимо його і будемо любити і дбати завжди, розслабився.

Із минулого (і це для його віку нормально) не пам'ятає начебто нічого.

- Щось пам'ятаєш?
- Тебе.
- Мій любий.
- Моя мама.

Далі буде.

Comments

[skysnail]

:)

[ratomira]

В мене є знайома, яка колись теж всиновила хлопчика (віку приблизно мого сина). Вона казала, що ніколи не буде приховувати те, що це - не рідний син, тобто хай все оточення знає, хай всі знають, хай він знає.

Зараз цей хлопець вже підліток. Й він такий схожий на маму й ще схожий на старшу сестру (яка рідна у батьків, але, звісно, що не є біологічною сестрою для хлопця), що здається, всі вже забули, що він їй не рідний. Прям щось там кажуть, що "мамині гени", "мамині очі", "який схожий на сестру".

А той хлопець навіть не замислюється, що він може бути якимось не рідним. Раннього дитинства він не пам'ятає, в нього завжди були мама, тато й старша сестра, які його люблять, то й все. Хлопці ж всякі серіали не дивляться, де якась Марія-Кончіта виявляється не рідною дочкою Фернанди-Луїзи, тобто навіть хлопці-підлітки не дуже й знають про таке явище.

Тобто я до того, що ваш маленький ще цього зовсім не розуміє, та й воно йому й не треба у такому віці. А потім вже час покаже.

[lejla]

Зовнішньо син зовсім на нас не схожий. По натурі - так. Щось схоже бачу у чоловіка, щось - у себе.
Мені до того два рази телефонували, пропонували знайомство. А в третій раз - відгукнулось.

Докорінно наш.

Так, час покаже як все буде, і як для нього буде краще. Згодна, що він наразі не усвідомлює суті того, що сказала йому. Маленький ще.

Я б і рада була б зберегти таємницю усиновлення. Цікавилась життям біологічної матері, і там немає з чого брати приклад.

В той же час, є соціум. І всі навкруги в курсі. Менш за все хочу, щоб узнав не від нас, і щоб це його травмувало.

Тому і готую почву. Він знає, що ми ті батьки, які дбають. Які завжди поруч. І все в тому руслі.

Колись він, можливо, захоче познайомитись. У нього там є сестри і брати. І вони, знаю, не отримують всього того розвитку, що отримує наш син.

Складне питання. Час покаже.

[kulbaba]

Докорінно ваш.

[lejla]

100%