(no subject)
Aug. 2nd, 2024 10:16 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
lejlaМи всі тут з характером: я, чоловік, син.
Інколи, коли ситуація накаляється, я виходжу на вулицю. Видихнути.
І в одній із таких ситуацій, я, згадала дитинство. Як мати вийшла з дому. Вона тоді сказала, після конфлікту з батьком, що йде від нас. Вийшла, стала спускатись по сходинам. Мені тоді було десь років п'ять. Я вибігла, почала плакати і звати її.
- Що? Почула я у відповідь.
Вона тоді повернулась. Але той випадок я запам'ятала назавжди. Не простила її.
Коли син в квартирі побіг за мною, я згадала той, свій випадок. Зупинилась. Обійняла, поцілувала його. Сказала, що обов'язково повернусь. Що він моє найдорожче. Але зараз - мені потрібно видихнути, щоб не наговорити зайвого.
Коли вже виходила, він з татом грався. Вони сміялись.
Не знаю, як дитинство сина і наші непрості характери вплинуть на його особистість. Знаю, що моє дитинство вплинуло на формування мого характеру: нетерпимість до драм, маніпуляцій, довготривалого мовчання в стосунках і опору на тому, що і має бути, власне, сім'єю.
Батьки, коли я ще прагнула бути відвертими з ними, завжди обурювались у відповідь: що ти собі позволяєш, ми гарні батьки.
Потім я вже дізналась, що в здорових стосунках не буває однозначно правих і винних. І що в здорових стосунках можна жити без драм, говорити про те, що болить, відкрито.
- Котику, так, мама була не права. Любий так, папа був не правий. Но-но-но, да, любий?
Моє дитинство показало: як не можна будувати сім'ю і я йду від зворотнього.
Інколи, коли ситуація накаляється, я виходжу на вулицю. Видихнути.
І в одній із таких ситуацій, я, згадала дитинство. Як мати вийшла з дому. Вона тоді сказала, після конфлікту з батьком, що йде від нас. Вийшла, стала спускатись по сходинам. Мені тоді було десь років п'ять. Я вибігла, почала плакати і звати її.
- Що? Почула я у відповідь.
Вона тоді повернулась. Але той випадок я запам'ятала назавжди. Не простила її.
Коли син в квартирі побіг за мною, я згадала той, свій випадок. Зупинилась. Обійняла, поцілувала його. Сказала, що обов'язково повернусь. Що він моє найдорожче. Але зараз - мені потрібно видихнути, щоб не наговорити зайвого.
Коли вже виходила, він з татом грався. Вони сміялись.
Не знаю, як дитинство сина і наші непрості характери вплинуть на його особистість. Знаю, що моє дитинство вплинуло на формування мого характеру: нетерпимість до драм, маніпуляцій, довготривалого мовчання в стосунках і опору на тому, що і має бути, власне, сім'єю.
Батьки, коли я ще прагнула бути відвертими з ними, завжди обурювались у відповідь: що ти собі позволяєш, ми гарні батьки.
Потім я вже дізналась, що в здорових стосунках не буває однозначно правих і винних. І що в здорових стосунках можна жити без драм, говорити про те, що болить, відкрито.
- Котику, так, мама була не права. Любий так, папа був не правий. Но-но-но, да, любий?
Моє дитинство показало: як не можна будувати сім'ю і я йду від зворотнього.
no subject
Date: 2024-08-02 08:26 pm (UTC)Я згадувала мама, хороша таки мама, але як вона мені боляче коси заплітала в школу.
Тому розчісуючи дівчат, та і котів, я завжди це робила з підвищеною обережністю.
Ну і подібне. Навіть в дрібничках. Тому що для дитини це може вилізти пситравмою якоюсь.
Але, все не врахуєш і не передбачиш, звісно.
no subject
Date: 2024-08-02 08:32 pm (UTC)no subject
Date: 2024-08-02 08:36 pm (UTC)Ідеальних батьків не буває, і кожна особистість унікальна. Як той чи інший випадок відгукнеться в душі дитини практично неможливо передбачити.
Але за дрібними образами якщо буде головне, тобто впевненість, що його люблять, все інше якось спишеться.
no subject
Date: 2024-08-02 08:38 pm (UTC)no subject
Date: 2024-08-02 08:39 pm (UTC)