(no subject)

[lejla]

В сюжет, який вийшов, не ввійшло жодного із сказаного мною чи чоловіком.

В тому числі, я казала про те, що ми досі фактор війни не прийняли в свідомість: досі є прагнення планувати майбутнє своє і дитини, досі свідомість не може змиритись з мотивами агресора та руйнуваннями, досі зруйновані та окуповані міста України, в яких бували, в пам'яті квітучі та неушкоджені.

Фактор війни вкрай складно прийняти.

Але. Так як було, вже не буде. Ніколи. І, можливо, колись прийде час, коли доведеться виживати, як виживають в природі тварини, відкинувши всі попередні компетенції та амбіції.

Два останні дні моя мати на межі нервового зрива. Вона була готова з Києва повернутись до Лисичанська, шукаючи прості рішення в умовах сьогоденності. Але прості рішення призводять до ще більших розчарувань.

Якщо мені вдасться реалізувати другие рішення, моїй сім'ї не доведеться виживати. Особисто для мене, це буде самою складною задачею, яку я раніше втілювала в життя. Є те, що перевищує мої наявні компетенції.

Плюс фактор війни.

Люблю прокладати шлях.