(no subject)

[lejla]

Спілкувалась з людиною, яка 8 років йшла до реалізації своєї мети. Їй залишалось зробити пару вирішальних кроків. А війна перекреслила її реалізацію.
Там реально тупік.

Не пам'ятаю вже, коли це стало звичкою у мене - завжди шукати і бачити альтернативний шлях. Мати не один, а декілька запасних козирів. Мати декілька шляхів соціальної реалізації.

Пам'ятаю, який конкретний випадок показав - або навчусь відпускати, або довго тут не проживу.

Відпускати: людей, котів, цілі, роботи, гроші. Відпускати минуле заради себе сьогодні і завтра.

Comments

[paserbyp]

Тупік, це початок нового і треба завжди рухатися...

[lejla]

Так.

[hors_bor]

Адекватне бачення шляху...мати готовність до нових викликів і змогу сприймати щось нове, інколи щось таке, що змінює світосприйняття. Адекватне для часу в якому ми живемо.

Цікаво було б дізнатись історію цієї людини.

[lejla]

Прагнення стати нотаріусом. У грудні 2021 року напередодні війни екзамен не проводився.

До Вашого коментаря додам: і не знижувати планку.

:-)