(no subject)

Наскільки мої батьки не признавали і не приймають мене, такою, як є, настільки мені цікаво пізнавати сина. Приймати його особистість.

Вчора посеред звичайної, повсякденної розмови сказала синові, що ми не його біологічні батьки. Він напружився. Після слів, що ми ті батьки, які любимо його і будемо любити і дбати завжди, розслабився.

Із минулого (і це для його віку нормально) не пам'ятає начебто нічого.

- Щось пам'ятаєш?
- Тебе.
- Мій любий.
- Моя мама.

Далі буде.