(no subject)

"20 днів у Маріуполі"

Реальність, яка пройшлась катком по долям маріупольців і всіх тих, хто мешкав чи досі мешкає на окупованих територіях України. Містах, які продовжують нищити.

Ця війна надовго, і вона зруйнує ще багато доль.

Можна, поки жива, лише і далі робити все, що вважаєш вірним для себе. Зберігати гідність. Це не збереже від м'ясорубки війни.

Війна дійсно висвітлює суть.

Те, що відбувається в Україні зараз, відображає суть людства, яким воно є колективно, з покоління в покоління: одні руйнують, прагнучи розширити територію впливу, хтось прагне вижити, хтось допомогти та врятувати, хтось зберегти гідність, до останнього прагнучи тримати баланс між реальністю та баченням того, яким може бути цей світ, якщо жити, поважаючи кордони.

Яким буде результат цієї війни?

Чи буде достатньо допомоги союзників? Чи залишиться Україна на мапі світу? Скільки ще українців буде вбито?

Оновлення а телефоні показує, що в Сумах знову вибухи.

Яким буде "далі" та куди воно приведе?

Я давно не вірю в "все буде добре". Все буде залежати не тільки від власного вибору, який робиться щодня.

Сестра батькам давно не телефонувала і я розумію чому. Прагну не пускати в свідомість питання: чому вона не виїхала. Бо пам'ятаю, як вперлась я, коли в Броварах було гучно, розуміючи вже зараз, яким був би результат, якщо б вороги зайшли в місто.

Лють. Холодна лють, в якій немає міста прощенню.

Колись наш син усвідомить, в які часи ми живемо та чому він боїться гучних звуків.

Одне із слів, яке він почав говорити, це росія.

- це погане слово. Не кажи його. Колись ти зрозумієш чому.