(no subject)
Jan. 30th, 2025 10:24 pmДумки в цю погоду:
Існують світи, для яких важкий туман - норма. І населяють їх істоти, які б люди вважали ворожими для себе, настільки хижими б вони вважались для них. Хоча, якщо абстрагуватись, їхні мешканці просто є тими, ким вони є.
І це правильно, що різні гілки еволюції Свідомості, не пересікаються.
Я не прагну зрозуміти - навіщо мені розуміння обрисів інших світів. Можливо, для того, щоб мати змогу розуміти людей. Не бути толерантною, ні. Прийняти за основу, що їхня недалекоглядність, яка веде цю планету до, в тому числі, екологічної кризи - це теж норма. Ігри Свідомості (десь в людських книжках тому дається інший термін, здається), яка грається кубіками світів. І у мене немає відповіді на те - чи є в тому сенс.
І ще: в таку погоду, в яку духи наче обрітають плоть, я зрозуміла, чому деяким людям поруч зі мною не затишно. Ті, у кого безпідставно роздута гординя, які втратили контакт з реальністю, поруч зі мною наче стають в стійку, перетворюючись на бойцовських собак. Ті, кому не властива гординя, чиї очі відкриті, і хто комунікує зі мною довгий час, ті бачать - мене краще не чіпати. І тільки споглядають, що відбувається потім з життям тих...перших мною згаданих. Якщо провести грубу аналогію: Сатана не зачепить тих, хто є чистий серцем. Хоча я маю таке ж відношення до Сили, яку уособлює Сатана, як балерина до метелика.
Один цікавий якось питав, що я забула в цьому світі? А я відверто і сама хз. Я навчилась непогано тут жити. Але жити там, де глобальні устрої суперечать моїм внутрішнім цінностям, той ще квест.
Далі буде...
Існують світи, для яких важкий туман - норма. І населяють їх істоти, які б люди вважали ворожими для себе, настільки хижими б вони вважались для них. Хоча, якщо абстрагуватись, їхні мешканці просто є тими, ким вони є.
І це правильно, що різні гілки еволюції Свідомості, не пересікаються.
Я не прагну зрозуміти - навіщо мені розуміння обрисів інших світів. Можливо, для того, щоб мати змогу розуміти людей. Не бути толерантною, ні. Прийняти за основу, що їхня недалекоглядність, яка веде цю планету до, в тому числі, екологічної кризи - це теж норма. Ігри Свідомості (десь в людських книжках тому дається інший термін, здається), яка грається кубіками світів. І у мене немає відповіді на те - чи є в тому сенс.
І ще: в таку погоду, в яку духи наче обрітають плоть, я зрозуміла, чому деяким людям поруч зі мною не затишно. Ті, у кого безпідставно роздута гординя, які втратили контакт з реальністю, поруч зі мною наче стають в стійку, перетворюючись на бойцовських собак. Ті, кому не властива гординя, чиї очі відкриті, і хто комунікує зі мною довгий час, ті бачать - мене краще не чіпати. І тільки споглядають, що відбувається потім з життям тих...перших мною згаданих. Якщо провести грубу аналогію: Сатана не зачепить тих, хто є чистий серцем. Хоча я маю таке ж відношення до Сили, яку уособлює Сатана, як балерина до метелика.
Один цікавий якось питав, що я забула в цьому світі? А я відверто і сама хз. Я навчилась непогано тут жити. Але жити там, де глобальні устрої суперечать моїм внутрішнім цінностям, той ще квест.
Далі буде...