![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
lejlaКінець червня. Разгар робочого дня. У мене розпланований весь наступний місяць та три наступні місяці.
Дзвінок. Піднімаю слухавку - тиша.
Ну, ок.
Працюю далі.
Дзвінок від чоловіка:
- телефонували з соціальної служби. Пропонують усиновлення через опіку дитини, яка була евакуйована за кордон. Набери фахіця.
- Женя, я за кордон не поїду.
- Набери, будь ласка.
Вдох. Видох. Набираю.
До того дитину мені пропонували тричі: із Львівської та Волинської областей.
- Дякую, та ні. Я буду чекати на нашу дитину, яка знаходиться в межах Київської області.
Ага. Як мені потім казали, коли я розповідала цю історію: технічно ж дитина з Київської області.:-)
- пані Тетяно (розказує коротко алгоритм дій)...Вам цікаво? Я досі не розумію, чому тоді відповіла: так, цікаво.
В результаті я двічі їздила автобусом до містечка в Польщі біля Гданська.
В першу поїздку побачила його, взяла на руки та сказала: я буду дбати про тебе.
Друга поїздка:
- тринадцять годин на кордоні між Україною та Польщею, прибуття до містечка біля Гданська о третій годині ночі, поломка автобуса при поверненні до України, розстройство шлунка та рвота у сина.
Як тільки привезла сина звідти - він кидався на їжу. Обходив стороною більш старших дітей. Боявся душу, горщика (він і досі не проситься в туалет в свої 3 роки та 7 місяців). Істерив, коли бачив кота, швабру. Досі боїться громких звуків від сусідів (їх вивозили з Київської області на початку 2022 року). Не слухається тата.
Я у них в ролі баби Яги:
- Даня, не будеш слухатись, прийде мама.
- Даня, мама любить кота більш нас обох взятих. Не чіпай кота.
Коли я вдома, то бігає за мною хвостиком.
Мені казали, що він більш меланхолійний. Ні.-). Сміх, посмішки. Швидкий. Навчився цілуватись. Тепер цілує нас в щоки, руки, собі ноги, коліна та пальчики на ногах.
Моя мати, коли узнала, що ми усиновлюємо дитину, його медичні записи, була категорично проти. Наразі:
- ти збираєшся до нас в гості? З Данєчкою приїдеш? Ми за ним скучили.
За цей час побачила:
- занедбаність дітей в будинках дитини;
- недоліки судової системи стосовно процедури усиновлення;
- неготовність як дошкільної державної освіти, так і приватних садочків до інклюзивної освіти;
- нюанси ринку закордонних автобусних перевезень.
Далі буде...
Дзвінок. Піднімаю слухавку - тиша.
Ну, ок.
Працюю далі.
Дзвінок від чоловіка:
- телефонували з соціальної служби. Пропонують усиновлення через опіку дитини, яка була евакуйована за кордон. Набери фахіця.
- Женя, я за кордон не поїду.
- Набери, будь ласка.
Вдох. Видох. Набираю.
До того дитину мені пропонували тричі: із Львівської та Волинської областей.
- Дякую, та ні. Я буду чекати на нашу дитину, яка знаходиться в межах Київської області.
Ага. Як мені потім казали, коли я розповідала цю історію: технічно ж дитина з Київської області.:-)
- пані Тетяно (розказує коротко алгоритм дій)...Вам цікаво? Я досі не розумію, чому тоді відповіла: так, цікаво.
В результаті я двічі їздила автобусом до містечка в Польщі біля Гданська.
В першу поїздку побачила його, взяла на руки та сказала: я буду дбати про тебе.
Друга поїздка:
- тринадцять годин на кордоні між Україною та Польщею, прибуття до містечка біля Гданська о третій годині ночі, поломка автобуса при поверненні до України, розстройство шлунка та рвота у сина.
Як тільки привезла сина звідти - він кидався на їжу. Обходив стороною більш старших дітей. Боявся душу, горщика (він і досі не проситься в туалет в свої 3 роки та 7 місяців). Істерив, коли бачив кота, швабру. Досі боїться громких звуків від сусідів (їх вивозили з Київської області на початку 2022 року). Не слухається тата.
Я у них в ролі баби Яги:
- Даня, не будеш слухатись, прийде мама.
- Даня, мама любить кота більш нас обох взятих. Не чіпай кота.
Коли я вдома, то бігає за мною хвостиком.
Мені казали, що він більш меланхолійний. Ні.-). Сміх, посмішки. Швидкий. Навчився цілуватись. Тепер цілує нас в щоки, руки, собі ноги, коліна та пальчики на ногах.
Моя мати, коли узнала, що ми усиновлюємо дитину, його медичні записи, була категорично проти. Наразі:
- ти збираєшся до нас в гості? З Данєчкою приїдеш? Ми за ним скучили.
За цей час побачила:
- занедбаність дітей в будинках дитини;
- недоліки судової системи стосовно процедури усиновлення;
- неготовність як дошкільної державної освіти, так і приватних садочків до інклюзивної освіти;
- нюанси ринку закордонних автобусних перевезень.
Далі буде...
