(no subject)

Інколи мені сняться цікаві сни. Інколи - те, що наснилось, відбувається і в реальності.
Нещодавно наснився сон: високий худощавий чоловік з автоматом і позаду нього троє коренастих, теж з автоматами. Обличчя всіх були обернуті тканиною, як у мумій. І в цьому сні я відчувала: вони не мають мене помітити. Ще по відчуттям: москалями вони не були.
Сон врізався в пам'ять.
Сьогодні зорі склались так, що на одну ситуацію в своєму поточному житті я відреагувала як фурія. Це була стихія в чистому вигляді. Пізніше узнала, що той, хто в якийсь момент без видимих для мене причин почав вести себе неввічливо по відношенню до мене, був військовим. Із нашої квартири він, як таки закінчив робити те, через що приходив вилітав стрімголов.
І я тепер думаю: непомітною я точно не була. І, враховуючи, що той, на кого я сьогодні направила свій гнів, був худощавим, високим і був на війні, що буде далі?
Ситуацію з фірмою ми обговорили, прояснили. Ні про що не жалкую.

Але. Крім того, що в сні було ще троє інших, думаю ще про інше. Незважаючи на те, що я в суспільстві зазвичай веду себе максимально раціонально, на ситуативну агресію в суспільстві або не реагую, або включаю мову сарказму не факт, що зорі ще не складуться так, що зреагую агресивно. І не факт, що на тій стороні не буде людина, яка пережила досвід війни. Москалі травмували українців. І ніколи не знаєш - з ким комунікуєш.

Мені ще потрібно переосмислити це все. Бо наразі пазл складається так, що в якийсь момент це все може закінчитись деструктивно.

Зазначу, що до тих, хто пережив досвід перебування на фронті, ставлюсь з безмежною повагою. І, якщо до того, він був для мене мудаком, після - став тим, кого не можу не поважати. Але. Це був один із тих випадків, в якому будь-яка із відомих мені стратегій поведінки не веде до конструктивного завершення ситуації. Саме з ним.

Питання із зірочкою....

Далі буде...