(no subject)

Були на природі, купували деревне вугілля. Повертаємось додому.

- А де ще можна розпалювати вугілля, запитує син.
- Ну, наприклад, в залі, відповідаю я. У мене специфічне почуття гумору, ага.
- Тааак, зацікавлено відповідає син.

І тут я розумію, що подальші етапи дій краще не озвучувати.

Потім, вже ввечорі запитував: куди ми поставили вугілля і де сірники.

Коли мені було років десь шість і підпалила балкон сусідів знизу: запалювала сірники і кидала їх вниз. Вогонь тоді потушили.

(no subject)

Стоїмо біля каси. Жіночка попереду довго розраховується. Чемно прошу пришвидшитись, бо ми поспішали. Тримаю сина - він ще той дзига. Жіночка вирішує втрутитись.
- Не тримайте дитину.
Очерчую - мати я. Ваші поради не потрібні. І в магазині і потім на вулиці жіночка щось продовжувала говорити про те, що мого сина знає і про виховання дітей також щось там знає.

Люди дивні.

(no subject)

Чоловік поділився історією.
Подружжя знімало будинок, мали двох великих собак. Наразі дружина поїхала за кордон під приводом туристичної поїздки. Там і залишилась. Планує розлучатись.
- Як мені його підтримати?
- Ой, та пішла і добре. Хто хоче бути поруч, поруч і буде. А ні, то й ні. Най і у неї, і у нього все буде добре.

Ще років з п'ятнадцять такою не була. А варто було б.